Тест на психічне здоров’я

15 запитань про настрій, здатність братися за важливі справи, стосунки з людьми та відчуття сенсу в буденному житті. Це займає близько 4 хвилин, а наприкінці ви дізнаєтеся, наскільки сильне навантаження на психіку зараз тримає ваше повсякденне життя.

Цей тест має суто інформаційний характер і не замінює професійну діагностику. По медичну або психологічну допомогу зверніться до кваліфікованого фахівця.

Останнім часом чи трапляється відчути щось на кшталт спокою або задоволення — байдуже, з якого приводу? Ранки й вечори останніх тижнів зливаються в одне рівне, беззмістовне тло, де немає місця навіть для короткої іскри задоволення. Ніщо особливо не тримається довше хвилини: раз проблиснуло щось тепле, коли на балконі раптом пригріло сонце, — і тут-таки розчинилося назад у звичну сірість. Улюблена кружка на столі часом і справді радує на кілька хвилин, а наступного ранку та сама кружка стоїть на тому самому місці, не викликаючи взагалі нічого. У дворі під вікном тепер частіше зупиняє погляд і затримує на собі увагу щось приємне — не на секунду, а на добрих кілька хвилин майже щодня. Миючи ввечері чашку з-під чаю чи просто чекаючи на зелений сигнал світлофора, усередині лежить той самий рівний спокій — фон, який не потребує окремого приводу, щоб бути поруч.

Коли з’являється завдання, яке вимагає зусиль — дзвінок, який не хочеться робити, паперова тяганина, — наскільки швидко ви до нього беретеся? Ніякої паузи на роздуми не потрібно: неприємний дзвінок набирається одразу, поки рішучість не встигла охолонути. Список із одним важким пунктом урешті закривається — просто на це йде трохи більше часу й зусиль, ніж на решту справ. Складне доручення береться в роботу одразу, доводиться приблизно до половини — а тоді відкладається на невизначений час, і повернутися до нього вдається не щоразу. Відкладаєте більшість таких завдань на потім, і те «потім» рідко настає само собою — доводиться змушувати себе. «Зроблю пізніше» — ця фраза звучить подумки щоразу, коли з’являється щось важке, і після неї зазвичай не відбувається геть нічого.

Як зараз виглядають ваші звичні щоденні справи — робота, побут, догляд за собою — встигаєте їх завершувати? Список справ на холодильнику щовечора закреслений майже повністю — звичний темп нікуди не зникав. Тільки після особливо перевантаженого робочого дня одна дрібниця — забутий дзвінок, недописаний лист — лишається на завтра, а тоді швидко надолужується без зайвих зусиль. Хтось із домашніх нещодавно завважив, що пошта в поштовій скриньці не розбирається вже тижнями, — і поруч чекає своєї черги стос неоплачених квитанцій. «Завтра точно розберу» — ця думка супроводжує вже цілий стос нерозібраних паперів на столі, і стос тільки росте. Руки ніби не тягнуться навіть до найпростішого — посуд, білизна, прибирання чекають так довго, що почати їх узагалі стає окремим завданням.

Коли друзі чи близькі кличуть кудись або пропонують зустрітися, як часто ви відгукуєтесь? На суботній збір компанії погоджуєтесь так само легко, як і завжди, — жодних вагань перед тим, щоб просто прийти. Наперед не вгадати, чи захочеться прийти на щотижневу гру в настільні ігри з друзями, хоча ще донедавна відповідь на це питання була очевидною сама собою. Запрошення приєднатися до недільної прогулянки цього місяця відхилялося вже двічі поспіль, і щоразу для цього легко знаходилася поважна на вигляд причина. Сама думка про вихід із дому важким тягарем лягає на плечі, тому більшість запрошень тепер відхиляються ще до того, як встигаєте про них подумати. Раніше на дні народження й посиденьки йшли без роздумів, тепер же практично жодне запрошення не перетворюється на реальну зустріч.

Чи є зараз відчуття, що ваші щоденні справи кудись ведуть — до чогось важливого особисто для вас? Прокидаєтесь із досить ясним розумінням, навіщо взагалі варто вставати, — щоденні справи складаються в зрозумілу картину. «Здається, все не дарма» — ця думка супроводжує більшість днів, і лише зрідка на її місці виникає легка розгубленість. Наперед не вгадати, чи сьогоднішній день здасться таким, що веде кудись, чи просто розчиниться серед справ без сліду. Раніше щоденні справи здавалися частиною чогось більшого, тепер же рідко який день відчувається як такий, що веде кудись конкретно. Уже другий місяць поспіль жодна зі щоденних справ не відчувається як така, що має якийсь напрямок чи сенс особисто для вас.

Наскільки помітно останнім часом змінюється ваш настрій протягом дня — різкі спалахи роздратування чи неспокою? Настрій весь тиждень тримається на одному й тому самому, добре знайомому рівні, без несподіванок і без потреби якось себе опановувати. Іноді сіпається якесь легке роздратування — наприклад, коли хтось повільно йде попереду в коридорі, — та за хвилину все минає без сліду. Раніше настрій за день майже не змінювався, тепер він то піднімається, то опускається помітно частіше, ніж хотілося б. Уже кілька тижнів поспіль роздратування чи неспокій виринають майже щодня — з дрібниці, яка раніше не викликала жодної реакції. Близькі все частіше питають, чи все гаразд, бо настрій, здається, гойдається практично невпинно, майже без спокійних проміжків.

Коли на вас навалюється звичайний життєвий стрес — черга справ, дедлайни, побутові негаразди, — наскільки вистачає внутрішнього запасу, щоб з ним впоратися? Плечі напружені настільки, що навіть невелика додаткова справа сприймається як щось, із чим просто нема сил впоратися прямо зараз. Раніше запасу вистачало на багато чого, тепер його ледве-ледве стачає — і то лише в найлегші, найспокійніші дні. Одна й та сама дрібна ситуація — довга черга в поліклініці — то вдається пересидіти спокійно, то вибиває з колії на весь день, і наперед не вгадати, яким буде цього разу. Коли колеги нарікають на завал на роботі, для вас цей самий обсяг здебільшого залишається цілком підйомним, без особливого напруження. Дедлайн на роботі й одночасна поломка пральної машини вдома — обидві справи вирішуються тим самим вечором, і сил ще лишається на щось приємне для себе.

Наскільки легко зараз дається зосередитися на навчанні чи роботі — сприймати нове, доводити справи до кінця? Довга лекція чи докладний інструктаж на новій посаді засвоюються так само легко, як і завжди, — важливі деталі не вислизають, і не доводиться перепитувати по кілька разів. Під час вечірньої наради раз чи двічі за тиждень доводиться перепитати те, що щойно сказали, бо думки на мить розбіглися, — та це не заважає встигнути за розмовою. Керівник просить переробити те, що в спокійніший день вийшло б із першого разу, — і таке трапляється дедалі частіше, хоча не щодня. Більшість робочих днів той самий абзац доводиться перечитувати по кілька разів, перш ніж сенс нарешті доходить. В один день намагаєтеся зосередитися на простому листі, в інший — на робочому звіті, і результат однаковий: сенс тексту просто не тримається в голові.

Наскільки зараз відчувається, що ви — частина свого кола: родини, колективу, компанії друзів — і що від вас там щось залежить? Уже не перший рік у робочому чаті чи родинній розмові відчуття власної причетності не піддається сумніву — ви на своєму місці. Подруга, як і раніше, першою пише, коли потрібна порада; тільки раз чи двічі за останній місяць на пропозицію зустрітися чомусь хотілося просто не відповісти. На спільній вечері хтось згадує старий жарт, зрозумілий лише частині компанії, — і саме в цю мить стає очевидно, наскільки зараз ви віддалилися від решти. На одній зустрічі вдається відчути бодай слабкий зв’язок із рештою присутніх, на більшості інших — лише мовчазна присутність без будь-якого відгуку. Жодного дзвінка, жодного запрошення, на яке справді хочеться відповісти, — відчуття причетності до будь-якого кола людей зникло практично повністю.

Чи буває відчуття, що ваші вміння й здібності справді застосовуються в тому, чим ви займаєтеся день у день? Навіть коли хтось із близьких нагадує про давні успіхи чи вміння, повірити, що вони й досі на щось придатні, вже майже не вдається. Один раз за останній місяць випала нагода застосувати щось із того, що вмієте по-справжньому, — і на цьому нагоди скінчилися. Лише коли доводиться щось лагодити власними руками, вміння раптом стають у пригоді, — решта повсякденних справ до них узагалі не звертається. Більшість робочих днів включає бодай одну задачу — складні перемовини, точний розрахунок, влучну пораду колезі, — де по-справжньому придаються власні вміння. У буденний вівторок так само, як і в насичену подіями п’ятницю, щоденні справи явно спираються на те, що ви реально вмієте робити.

Чи приносять зараз задоволення справи, які раніше точно радували, — улюблена їжа, музика, хобі? Більшість улюблених дрібниць — та сама пісня, та сама кава вранці — продовжують радувати рівно так само, як і завжди. Гаряча ванна ввечері все ще приносить те саме задоволення, хай і трохи слабше, ніж запам'яталося. Дві-три речі, які колись гарантовано радували, тепер викликають щось набагато слабше — ніби гучність емоції хтось приглушив. У вихідний день, який раніше означав улюблене хобі без вагань, тепер важко знайти бодай слабкий відгук радості навіть від нього. Задоволення від того, що колись точно радувало, зникло майже повністю — навіть улюблена їжа чи музика лишають байдужими.

Наскільки зараз відчувається, що ви тримаєте під контролем звичайне навантаження свого дня — роботу, побут, дрібні клопоти? Несподіваний рахунок за комунальні й дрібна поломка вдома лягають на той самий понеділок однаково спокійно — жодна з двох дрібниць не викликає внутрішнього напруження. Колега якось дивується, що встигаєте розібратися ще й із цим — а насправді це лише дві-три справи на тиждень, трохи важчі за решту. Уранці план на день виглядає цілком посильним, а вже до обіду доводиться визнати, що на все не вистачає ні часу, ні сил, і частину задуманого просто доводиться відкласти. Навантаження, яке раніше здавалося звичним, тепер регулярно відчувається як щось надмірне — майже кожен день доводиться щось встигати з останніх сил. Ранок починається з відчуття, що навіть звичайні щоденні клопоти вже не вкладаються в жоден можливий порядок.

Як зараз почуваються ваші сон і апетит — тримаються звичного режиму чи помітно збилися? Сім-вісім годин сну і звичні три прийоми їжі тримаються без особливих змін — режим лишається таким, яким був завжди. Одна безсонна ніч перед складним днем усе ж трапляється, а тоді сон повертається на свої звичні вісім годин, наче нічого й не було. Ніяк не вгадати заздалегідь, чи вдасться сьогодні заснути без проблем, чи знову доведеться довго крутитися в ліжку, поглядаючи на годинник. Ночі рідко минають без пробуджень, а їжа переважно або зовсім не приваблює, або з’їдається машинально, без жодного смаку. Ані звичного сну, ані звичного апетиту вже практично не лишилося — і те, і те виглядає геть інакше, ніж місяць чи два тому.

Наскільки легко зараз вдається будувати чи підтримувати стосунки, які справді щось важать, — нові знайомства чи вже наявні зв’язки? Навіть у звичний робочий день просте бажання написати першим повідомленням чи підтримати давню розмову натрапляє на майже непереборний внутрішній опір. Одна конкретна дружба — ще зі школи — тримається й далі, хоча щоб домовитися про зустріч, тепер доводиться писати по кілька разів, перш ніж це нарешті вдається узгодити. Давній друг зауважує, що ви вже давно не пропонуєте зустрітися першими, хоча самі зустрічі, коли вони все ж трапляються, минають майже так само тепло, як і завжди. Повідомлення від нового колеги отримує теплу, розгорнуту відповідь за лічені хвилини, а домовитися зустрітися з людиною, яка справді цікавить, виходить майже само собою. Нова компанія за сусіднім столиком у кафе перетворюється на приємну розмову без жодних зусиль — стосунки й далі складаються легко.

Чи буває відчуття, що ви застрягли на місці або що від вас мало толку, — незалежно від реальних досягнень? Навіть після дня, який пішов геть не за планом, відчуття власної марності чи застрягання просто не з’являється — розуміння власної цінності лишається на місці. Одного вечора після особливо втомливого дня майнула думка, що начебто топчешся на місці, — та вранці від неї не лишилося й сліду. Переглядаючи стару фотографію з часів, коли начебто все виходило легше, на кілька хвилин накриває відчуття, що зараз ви йому не відповідаєте, — а тоді просто триває день далі. Дошка з цілями на стіні перетворилася на постійне нагадування про власну недостатність — таке відчуття зринає в більшості днів. У кожній кімнаті власного дому супроводжує майже безперервне відчуття, що ви застрягли на місці й ні на що не годні.

Ваші результати не випадкові

Легендарний тест на 16 типів особистості за Юнгом отримав друге життя: нова методика CoreTypes, зовсім інший рівень точності. Це чи не найкорисніші 10 хвилин, які ви приділите собі. Після них у вас буде ключ до власних рішень, стосунків і результатів — назавжди.

Пройти безкоштовний тест

Часті запитання

Що таке тест на психічне здоров’я?

Це короткий структурований самоопитувальник про кілька граней повсякденного функціонування — настрій, подолання щоденних вимог, звичні справи, стосунки з людьми та відчуття сенсу, — на які ви відповідаєте, спираючись на свій нещодавній досвід. Це привід замислитися про себе, а не діагностичний чи клінічний інструмент.

Чи може цей тест визначити психічний розлад?

Ні. Психічний розлад визначає лише ліцензований фахівець — сімейний лікар, психіатр, клінічний психолог чи інший кваліфікований спеціаліст — за допомогою клінічної бесіди та вивчення історії, а не за одноразовим самоопитуванням. Якщо щось із цього приводу турбує, найкращий наступний крок — звернутися до сімейного лікаря або фахівця з психічного здоров’я.

Що саме вимірює цей тест?

П’ять граней, які стоять за підсумковим балом, — емоційний баланс, подолання щоденних вимог, повсякденне функціонування, соціальні зв’язки та відчуття сенсу, — кожну з яких ви оцінюєте за власним нещодавнім досвідом, а не звіряєте із симптомним переліком якогось конкретного розладу.

Чим тест на психічне здоров’я відрізняється від тесту на психічну стабільність?

Обидва пошукові запити стоять за схожим наміром — перевірити, як у вас справи, — але цей тест показує рівень навантаження на повсякденне функціонування прямо зараз, а не вердикт «стабільний» чи «нестабільний»: таке формулювання по суті означало б судження про здоров’я чи хворобу, а чесний самоопитувальник цього зробити не може.

Методологія

Тест побудований на основі того, як у дослідженнях сходяться загальні визначення психічного здоров’я як повсякденного функціонування — не на симптомному переліку жодного окремого розладу. В основі — п’ять граней: емоційний баланс, подолання щоденних вимог, звичні справи, соціальні зв’язки та відчуття сенсу.

Тест вимірює самозвітний, суб’єктивний знімок того, наскільки напруженими чи стійкими відчуваються ці п’ять граней прямо зараз, порівняно з вашим власним звичним станом, — а не із середньостатистичною людиною.

У самозвіту в один момент часу є природні межі: він не визначає й не виключає жодного конкретного розладу, не оцінює клінічну тяжкість стану, не пояснює причин і не пропонує лікування — максимум, що можна порадити чесно, це поговорити з фахівцем.

Це не діагностичний інструмент і не заміна консультації фахівця: він не ставить діагноз і не визначає, здорові ви чи хворі, — лише показує рівень навантаження на психіку за вашими власними відповідями.

Офіційне визначення психічного здоров’я, яке чітко відрізняє його від психічного розладу, можна прочитати в матеріалі Всесвітньої організації охорони здоров’я, а про те, коли і як варто звертатися по допомогу, — у публікації Національного інституту психічного здоров’я США.

Джерела

Keyes, C. L. M. (2002). "The Mental Health Continuum: From Languishing to Flourishing in Life." Journal of Health and Social Behavior, 43, 207–222. doi:10.2307/3090197.
World Health Organization. "Mental health: strengthening our response" (fact sheet).
World Health Organization (1998). WHO-5 Well-Being Index.

Автор: Лекс Таррел, психодіагност Рецензент: Ігор Лядський, PhD