Тест на сторони світу

Дайте відповідь на 24 короткі ситуації з повсякденного життя — і за кілька хвилин дізнаєтеся, яка зі сторін світу, Північ, Південь, Схід чи Захід, найточніше описує ваш звичний стиль поведінки. Це займе приблизно 5 хвилин.

Ваша команда щойно отримала новий спільний проєкт, і хтось питає, з чого починати. «Кому яка частина зручна?» — це перше, що кажу вголос, щоб ніхто не взяв на себе забагато. Відкриваю подібний проєкт із минулого й дивлюся, які кроки там спрацювали, перш ніж пропонувати щось нове. Беру перший логічний шматок і починаю робити, поки інші ще обговорюють, з чого почати. Накидаю на дошці, яким я бачу результат через місяць, і звідти вже розписую перші кроки назад.

Колега із захопленням презентує нову ідею, яку ще ніхто не пробував. У кімнаті дехто ще мовчить — саме на ці обличчя я дивлюся, а власну думку притримую. Перше, що питаю, — які цифри чи приклади це підтверджують, бо саме захоплення мене не переконує. Якщо ідея звучить робочою, питаю, коли можна спробувати перший невеликий шматок на практиці. Мене одразу цікавить, куди ця ідея може завести за рік, навіть якщо зараз у ній багато дірок.

За годину до зустрічі план несподівано міняється, і доводиться перебудовувати все на ходу. Коли план так раптово зсувається, найбільше думаю про людей, які вже підлаштувалися під старий варіант. Перевіряю, чи нова версія плану взагалі узгоджується з тим, що вже підтверджено іншими сторонами. Швидко переставляю пункти під нову ситуацію й рухаюся далі, бо часу на довгі роздуми немає. Бачу в цьому шанс зробити щось інакше, ніж планувалося спочатку, і подумки вже прикидаю нову версію.

Ви берете на себе організацію поїздки чи заходу для кількох людей. Перш ніж щось бронювати, питаю кожного, що йому насправді хочеться від цієї поїздки. Починаю з таблиці: дати, ціни, перевірені варіанти проживання — і тільки тоді іду далі. Бронюю перше, що підходить під дедлайн, аби питання було закрите, а не висіло тижнями. У голові спочатку складається загальна картина подорожі, а домовленості на кшталт броні я залагоджую вже потім.

Один із команди явно не встигає до дедлайну, хоча вголос про це не каже. Підходжу поговорити насамперед, бо мене цікавить, що там у людини сталося, а не тільки цифри в графіку. Мені важливо побачити конкретний крок, на якому все застрягло, а не швидкість роботи загалом. Одразу дивлюся, яку частину роботи можна перерозподілити, щоб дедлайн усе одно встояв. Пропоную зовсім інший, коротший шлях до результату замість того, що застрягло.

Перед вами інструкція до чогось, з чим ви маєте справу вперше просто зараз. Питаю, чи хтось поруч уже брався за таке раніше, і тільки тоді сідаю за інструкцію. Аркуш із інструкцією лежить переді мною, і я читаю його рядок за рядком, нічого не пропускаючи. Роблю перший крок з інструкції й далі вчуся на ходу, а не по черзі всі пункти. Пробігаю очима загальну схему, щоб зрозуміти суть, і одразу пробую щось руками, звіряючись з текстом лише коли застряю.

Вас просять чесно оцінити роботу, яку зробила інша людина. Починаю з того, що в роботі вже вдалося, і формулюю зауваження так, щоб людину не збити з ніг. Звіряю деталі з вимогами пункт за пунктом і показую, де саме є розбіжність. Кажу прямо, що саме треба виправити і в якому порядку, щоб робота рухалась далі. Пропоную поглянути на всю роботу під іншим кутом, а не лише виправляти окремі місця.

Перед вами вибір: спробувати новий спосіб зробити свою роботу чи лишитися при звичному. Мені важливо, щоб ті, кого це теж торкнеться, почули про зміну способу від мене й встигли сказати своє. Лишаюся при перевіреному способі, поки хтось не покаже мені, що новий дає кращий результат на ділі. Той варіант, який швидше дасть результат сьогодні, а не той, що цікавіший у теорії, — мій вибір. Мене тягне спробувати новий спосіб, навіть без гарантії, що він спрацює краще за звичний.

Двоє людей у вашому колі посварилися через різні погляди на одне й те саме питання. Найбільше мене цікавить те, що насправді зачепило кожну сторону, а не хто з них правий. Прошу кожного викласти факти, на яких тримається його позиція, і звідти видно, де саме розбіжність. Прошу обох сформулювати, яке рішення взагалі можливе, і рухаю розмову до конкретного висновку. Пропоную третій варіант, якого не було в жодного з двох, і суперечка на цьому епізоді просто втрачає сенс.

Документ чи план от-от підуть далі, і саме вам випадає востаннє на нього глянути. Мій підпис під цією версією важить менше, ніж те, чи всі причетні справді нею задоволені. «Це справді підтверджено?» — таке питання я подумки ставлю до кожного рядка з цифрами. Найважливіші місця перевіряю швидко й відправляю далі — затримка коштує більше, ніж дрібна неточність. Насамперед дивлюся, чи документ узагалі передає головну ідею так, як задумувалось, а деталі лишаю на потім.

У розкладі несподівано звільнилося кілька годин, яких ви не чекали. Пишу людям, з якими давно не мав змоги нормально поговорити, і використовую час на це. Наводжу лад у справах, які давно відкладені через брак часу, — перевіряю, що зроблено, а що ні. Одразу беруся за справу з мого списку, яку весь час відкладав через брак часу. Дозволяю собі просто побродити думками без чіткого плану й подивитися, куди це заведе.

Потрібно накидати якомога більше варіантів рішення однієї проблеми. Ідеї інших записую першими, а власну додаю лише тоді, коли всі вже висловилися. Спочатку дивлюся, які рішення вже пробували раніше в схожих ситуаціях, і відштовхуюся від них. Кілька робочих варіантів називаю швидко й пропоную вже обирати, замість довго генерувати нові. Видаю підряд усе, що спадає на думку, навіть найдивніші ідеї, — відсіювати можна потім.

Рішення треба ухвалити просто зараз, часу подумати довго немає. За кілька секунд, що лишились, устигаю почути тих, кого рішення торкнеться найбільше. Хапаюся за останні перевірені дані, які маю під рукою, і рішення будую на них. Ухвалюю рішення одразу й озвучую його, бо зволікання зараз дорожче за помилку. Варіант, який відкриває більше можливостей потім, обираю навіть якщо зараз він виглядає ризикованіше.

Ви поступово опановуєте новий для себе навик чи інструмент. Шукаю когось, хто вже пройшов цей шлях, і вчуся поруч із ним, звіряючи свої кроки. Мені некомфортно братися за складне, коли базові розділи підручника ще не пройдені. Вчуся на реальних задачах, а не на вправах, — мені важливо бачити результат уже зараз. Пробую одразу щось амбітне й розбираюся по ходу, коли впираюся в незрозуміле.

Посеред роботи хтось перериває вас чимось терміновим. Відкладаю своє й перемикаюся на людину, бо їй явно зараз важливіше, ніж моєму завданню. Мушу зрозуміти, наскільки це справді термінове, а вже майже готова робота може почекати трохи. Швидко закриваю поточний крок до логічної паузи і тільки тоді перемикаюся на переривання. Переривання підкидає мені несподівану думку про власне завдання, і я повертаюся до нього вже під іншим кутом.

Ситуація навколо заплуталась, і незрозуміло, що саме відбувається насправді. «А як це виглядає з вашого боку?» — це питання я ставлю кожному причетному, перед власними висновками. Усі відомі факти виписую окремо від здогадок і дивлюся, що з цього дійсно підтверджено. Розбираюся рівно настільки, щоб можна було діяти, і рухаюся далі, не чекаючи повної ясності. Спільний патерн за окремими фактами шукаю сам, і саме в ньому ховається пояснення всієї картини.

Частину спільної роботи треба комусь передати. Перед розподілом з'ясовую, кому яка частина ближча і зручніша, а не хто впорається швидше. Передаю ту частину, де в людини вже є перевірений досвід саме в цьому. Передаю частину тому, хто зробить швидше за мене, і одразу рухаюся до наступного кроку. Віддаю ту частину, яка людині цікава й де вона може спробувати щось нове для себе.

Треба підготувати презентацію чи пітч для інших людей. Думаю, що саме хоче почути ця конкретна аудиторія, і будую презентацію навколо цього. Спочатку збираю всі цифри й факти, які підтвердять кожен пункт, а тоді вже думаю про подачу. Чорновий варіант роблю швидко цілком, а шліфую вже по ходу, дивлячись, що працює. Велика ідея, заради якої все це взагалі варто дивитися, — з неї починаю, а слайди підбираю вже під неї.

Обговорення в групі затягнулося, а рішення так і немає. Мені важливо, щоб дехто досі мовчазний теж встиг сказати своє слово — інакше рух далі буде нечесним. Прошу коротко зібрати всі аргументи в один список, щоб побачити, чого саме бракує для рішення. У якийсь момент просто пропоную зупинити обговорення й проголосувати за один з озвучених варіантів. Коли обговорення буксує, пропоную поглянути на питання зовсім з іншого боку, бо саме такий погляд часом зрушує справу з місця.

У вас є вільна година, яку можна витратити на дослідження чи навчання. Цікавить мене передусім те, що іншим самим хотілося б дізнатися разом, і навколо цього будую пропозицію. Джерелу, якому вже довіряю, віддаю цю годину і вивчаю його ретельно від початку до кінця. Тему обираю ту, яка найшвидше дасть щось застосовне вже цього тижня. Туди, куди веде цікавість, і йду, навіть якщо це зовсім не пов'язано з тим, що планував спочатку.

Плани, які від вас не залежали, раптом скасовують. Насамперед думаю, чи все гаразд у людини, яка це скасувала, а не тільки про власні незручності. Питаю, чи скасування остаточне, чи є шанс, що плани ще повернуться в якомусь вигляді. Одразу шукаю, чим заповнити час, що звільнився, замість того щоб засмучуватися через скасування. Скасування відкриває несподіване вікно для чогось, про що я раніше навіть не думав.

Вам дають доручення, сформульоване нечітко, і незрозуміло, що саме малося на увазі. Поки не почую, як людина сама уявляє собі результат, за доручення не берусь. Іду перепитувати, поки формулювання не стане зрозумілим до дрібниць, і тільки тоді берусь за справу. Найпростіше прочитання доручення беру за основу просто зараз, а уточню вже по ходу, якщо буде треба. Найбільш логічний варіант того, що малося на увазі, домальовую подумки і рухаюся з ним далі.

Проєкт добігає кінця, лишились останні практичні дрібниці. Перш ніж ставити крапку, обходжу кожного причетного й питаю, чи він задоволений тим, як усе вийшло. Ще раз перевіряю всі цифри й формальності, перш ніж офіційно назвати проєкт закритим. Список хвостів закриваю один за одним швидко, аби проєкт нарешті вважався завершеним. Уже подумки прикидаю, у що варто вкласти цей досвід наступного разу.

Проєкт завершено, і вас просять пояснити, чому все вийшло саме так. Пояснюю з урахуванням того, як усе це відчувалося для людей, залучених у процес, а не тільки фактами. Пояснення починаю з конкретних фактів і етапів, які й привели до такого результату. Коротко кажу, що спрацювало для результату, а решту деталей лишаю поза дужками. Через загальну ідею, яка стояла за рішеннями, а не через перелік окремих кроків, і пояснюю.

Ваші результати не випадкові

Легендарний тест на 16 типів особистості за Юнгом отримав друге життя: нова методика CoreTypes, зовсім інший рівень точності. Це чи не найкорисніші 10 хвилин, які ви приділите собі. Після них у вас буде ключ до власних рішень, стосунків і результатів — назавжди.

Пройти безкоштовний тест

Часті запитання

Що означає тест на сторони світу — північ, південь, схід чи захід?

У тесті йдеться не про географію, а про звичний для вас малюнок поведінки. Кожна зі сторін світу — це поєднання двох речей: як ви ставитеся до темпу й завдань та наскільки зважаєте на людей навколо, а також чи більше вас тягне до перевірених фактів, чи до нових задумів і широкої картини. Те, яке поєднання переважає у ваших відповідях, і стає результатом.

Хто придумав тест на північ, південь, схід і захід?

Назвати одного автора чи одне джерело чесно не вийде — такого запису просто не існує. Подібні способи ділити людей на впізнавані типи існують давно й у багатьох варіаціях, і цей тест — один із них, а не переказ якоїсь конкретної запатентованої методики з відомим ім'ям на обкладинці.

Наскільки точний цей тест — чи він науковий?

Наукового обґрунтування в строгому сенсі тест не має, і приховувати це не варто. Опитувальники такого штибу рідко проходять серйозну наукову перевірку, і мета тут інша: не поставити діагноз, а дати зручний привід замислитися над власним стилем поведінки й, може, обговорити його з кимось із близьких.

Що означають Північ, Південь, Схід і Захід у цьому тесті?

Північ — це стиль тих, хто одразу береться за справу й цінує швидкий результат. Південь — стиль тих, хто спершу звіряється з людьми навколо і мірить успіх тим, чи всім було комфортно. Захід — стиль тих, хто довіряє перевіреним фактам і обережно перевіреним способам. Схід — стиль тих, кого тягне до нових, ще не випробуваних ідей і широкої картини наперед.

Чи буває в цьому тесті друга, додаткова сторона світу?

У цій версії тест дає одну чітку основну сторону світу, а не поєднання на кшталт «північ-схід». Якщо у ваших відповідях помітно тяжіння ще до якогось напрямку, це нормально, — просто результат тесту називає лише той, що переважив.

Методологія

В основі тесту — стара ідея типології: людей можна впізнавати не за тим, наскільки сильно в них виражена одна риса, а за тим, який повторюваний малюнок поведінки вони показують у різних ситуаціях. Це радше загальний спосіб дивитися на характер, ніж окрема авторська методика.

Тут перетинаються дві звички, які між собою ніяк не пов'язані. Одна стосується темпу: чи людина одразу береться до справи й судить про успіх за результатом, чи спершу озирається на тих, хто поруч, і судить за тим, наскільки всім було комфортно. Друга звичка — про те, куди дивиться увага: на конкретні, перевірені деталі перед очима чи на широку картину й можливості, яких ще нема. Яка з двох звичок у кожній парі переважує частіше, те й дає одну із чотирьох сторін світу.

Чесно про межі жанру: подібні опитувальники рідко проходять через сито справжньої наукової перевірки, і цей — не виняток. Коли схожий комерційний тест із суміжної області одного разу таки поставили під формальну рецензію, він витримав перевірку на послідовність відповідей, але не отримав підтвердження як науково обґрунтований інструмент. Тож і тут результат варто читати як привід поглянути на себе збоку, а не як діагноз чи ярлик на все життя — за тиждень чи місяць ваші відповіді цілком можуть скластися інакше.

Про саму традицію теорії типів можна почитати в словнику Американської психологічної асоціації.

Джерела

Merrill, D. W., & Reid, R. H. (1981). Personal Styles & Effective Performance. Chilton Book Company.
Jung, C. G. (1921/1971). Psychological Types (H. G. Baynes, Trans., rev. R. F. C. Hull). Princeton University Press (Bollingen Series XX, Collected Works Vol. 6).
König, C. J., & Marcus, B. (2013). TBS-TK Rezension: "Persolog Persönlichkeits-Profil." Psychologische Rundschau, 64(3), 189–191. doi:10.1026/0033-3042/a000171

Автор: Лекс Таррел, психодіагност Рецензент: Ігор Лядський, PhD